Сторінка психолога
Практичний психолог Вільшаницького ЗДО (ясел-садка) "Сонечко"
Смолій Ольга Дмитрівна
Кваліфікаційна категорія- спеціаліст І категорії.
Освіта - вища педагогічна, практичний психолог.
Стаж роботи 11 років, у Вільшаницькому ЗДО "Сонечко"-6 років.
Одним із найважливіших етапів розвитку дитини є дошкільний період життя. І саме тому психологічне забезпечення у дитячому садочку, навчання й виховання набувають великого значення у подальшому житті кожної особистості.
Практичний психолог працює над:
Створенням умов, які сприяють охороні фізичного і психічного здоров’я дітей;
Забезпеченням їх емоційного благополуччя та індивідуального підходу до кожної дитини;
Самостійним та ефективним розвитком здібностей кожної дитини;
Підтримкою психологічного клімату у колективі;
Здійсненням психолого-педагогічного супроводу дітей на всіх вікових етапах;
Забезпеченням відповідних психологічних умов для нормального самопочуття дитини у дошкільному закладі;
Забезпеченням супроводу дітей з особливими освітніми потребами;
Формуванням соціальної компетентності дітей;
Формуванням шкільної зрілості дітей;
Формуванням у батьків відповідального ставлення до виконання батьківських обов’язків;
Профілактикою будь – яких форм насилля над дитиною;
Проведенням роботи з обдарованими дітьми, спрямувати її на розкриття здібностей;
Наданням ефективної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу;
Сприянням підвищенню психологічної компетентності вихователів, батьків засобами просвітницької та консультативної роботи.
Основні напрями роботи практичного психолога:
Психодіагностична робота:
Мета:
поглибити психолого-педагогічне вивчення дитини протягом усього періоду дошкільного дитинства, виявлення її індивідуальних особливостей, розвитку пізнавальних та особистісних якостей, динаміки її розвитку від середньої вікової групи і до вступу до школи;
з’ясувати причини тих чи інших відхилень у вихованні та навчанні дитини; відставання чи випередження вікових нормативів у розвитку певних пізнавальних процесів.
Консультаційна робота:
Мета:
допомогти батькам, які вперше приводять дитину до дошкільного закладу усвідомити психічне навантаження, яке доведеться пережити дитині під час періоду адаптації;
допомогти в налагодженні постійних психолого-педагогічних взаємин з вихователями, підвищити психологічну компетентність з певних питань, що сприятиме кращому розумінню батьками себе, своєї ролі у житті дитини і самої дитини й позитивному ставленні до неї;
з’ясовувати причини психологічних проблем, які виникають у родинному спілкуванні та шляхів їх цивілізованого розв’язання;
допомогти батькам у процесі вибору для дитини гуртків, школи тощо.
Корекційно – відновлювальна та розвивальна робота:
Мета:
здійснювати психолого-медико-педагогічні заходи з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку і поведінці, формувати соціальну корисність життєвої перспективи.
Психологічна просвіта:
Мета:
підтримувати потребу в спеціальних знаннях щодо розвитку і виховання дитини, своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі.
Одним із напрямків роботи з батьками є профілактично – корекційна робота, мета якої допомогти батькам переглянути свої уявлення про виховання та позбутися неефективних засобів педагогічного впливу. Для вирішення цих завдань були проведені консультації для батьків, а також індивідуальні бесіди, під час яких психолог ознайомлював батьків з результатами психологічного обстеження дітей, інформував про їх потенційні можливості, труднощі та засоби, які можуть покращити психологічне благополуччя дитини.
ПСИХОЛОГ РАДИТЬ
П’ять основних правил якими варто керуватися у вихованні дошкільнят:
- Менше сварити – більше хвалити!
- Менше карати – більше любити!
- Менше вимог – більше послідовності!
- Менше скарг – більше життєлюбства!
- Менше погроз -більше радості!
ВАЖЛИВО!
1. Навчіть вашу дитину, що вона має право сказати “Ні” будь-якому дорослому, якщо відчує витікаючу від нього небезпеку.
2. Навчіть свою дитину голосно кричати “Це не моя мама!” (Або “Це не мій тато!”). Якщо хтось спробує схопити його. Це приверне увагу оточуючих і відлякає злочинця.
3. Навчіть вашу дитину повідомляти вам, куди вона іде, коли збирається повернутися і дзвонити по телефону, якщо несподівано плани зміняться.
4. Намагайтеся САМІ забирати дитину з дитячого садка або школи. Якщо за ним прийде хтось інший, попередьте про це заздалегідь вихователя або шкільного вчителя.
5. Навчіть дитину ніколи не сідати в машину до незнайомої людини і нікуди з нею не йти.
6. Переконайте вашу дитину в тому, що гуляти в компанії друзів набагато безпечніше, ніж одній, особливо в пізній час. Злочинця завжди привертає самотньо гуляюча дитина.
7. Будьте такими батьками, яким дитина зможе розповісти про все, що з нею трапиться. Дитина повинна бути впевнена в тому, що ви завжди будете її любити.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Як влаштувати дитяче дозвілля вдома
Коли дітям нудно, у них завжди є спокуса залізти в гаджет (і, будемо чесні, у батьків теж є спокуса доручити дітей «електронній няні»). Але знайти свої інтереси, потренувати уяву і творчі здібності — це те, що набагато легше відбувається в реальному світі, ніж у відеоіграх і соцмережах. Натомість перенасичення гаджетами розвивають дратівливість, невміння фокусуватись у навчальному процесі, обмежену соціальну взаємодію. Час карантину — гарна нагода розпочату боротьбу зі смартфонами та почати переживати разом з дітьми більше цікавих миттєвостей!
І. Пізнавальні активності
•Побудувати «халабуди» посеред квартири/будинку, забратися всередину і читати книжки;
• Влаштувати домашній книжковий клуб і запросити друзів сусідів на його відкриття;
• Дізнатися історію міста, в якому живеш (батьки чи дідусь з бабусею мають допомогти);
• Грати в ігри на рахунок, додавання і віднімання;
• Навчитися готувати нову страву;
• Навчитися азам фінансової грамотності (як планувати покупки, рахувати решту, накопичити на щось);
• Самому зробити музичний інструмент (наприклад, маракаси);
• Грати в настільні ігри, які підвищують грамотність і тренують математичні здібності.
ІІ. Сюжетно-рольові ігри
Користь сюжетно-рольової гри для дітей добре вивчена: вона допомагає дітям тренувати соціальні навички та емоційний інтелект, розвиває мову і здатність самостійно вирішувати проблеми. Ось кілька ідей:
• Влаштувати маскарад і вбиратися в костюми різних персонажів;
• Розіграти улюблену казку;
• Побудувати чарівний будинок і населити його жителями;
• Шукати скарб за підказками, захованими в схованках.
ІІІ. Творчі заняття
•Зробити своїми руками намиста і сережки з бісеру;
• Навчитися шити;
• Зробити скульптуру за допомогою алюмінієвої фольги;
• Спробувати себе в фотографії;
• Повозитися з глиною;
• Придумати, що можна зробити з картонної коробки;
• Зібрати кілька старих речей і придумати з них нову;
• Сісти біля вікна і намалювати те, що бачите (дерева, квіти тощо);
• Малювати пальчиковими фарбами, олійними фарбами або аквареллю (і від душі перемазатися).
Не рекомендуємо забувати про природу. Прогулянка на свіжому повітрі, тепле сонце чи прохолода, що бадьорить не лише наситять Ваш організм киснем, але й дадуть можливість вивчати навколишній світ. Прогулюючись у парку, можна вивчати різні види дерев, квітів. Можна безпосередньо доторкнутися до живої природи та насититися її енергією. Організація дозвілля на природі складається з вибору місця відпочинку (парк, озеро, ліс), моніторингу погодних умов, ну і звісно ж - огранізація розваги для дозвілля на природі, придумайте теми обговорення, підготуйте ігри, загадки. Також не забудьте організувати якісь бутерброди, щоби дозвілля не перетворилося на виживання.
Нехай баланс між корисним нудьгуванням та активністю буде прийнятним для вашої дитини, а головне — нехай, проводячи час з вами, їй все менше хотітиметься зазирнути у гаджет.
Сімейні ігри з дітьми вдома
Дуже важливо розуміти, як саме організовувати простір і час дітей вдома .
Правильно підібрані гри для всієї родини — один з кращих способів об’єднати домочадців. Вони можуть бути рухомі, якщо батьки готові згадати дитинство і активно порухатися; зі словами, якщо діти вже можуть читати або тільки вчаться цьому; творчі, і найголовніше, вони в будь-якому випадку будуть розвиваючими. Дитина осягає світ за допомогою гри. Гра розвиває, виховує, вчить. У процесі ігрової діяльності дитина засвоює правила і манери поведінки, які йому знадобляться, щоб справлятися з життєвими труднощами. Діти можуть із задоволенням грати одні, але також вони зазвичай охоче грають і спільно з іншими. У той час, коли дитина грає один, він веде своєрідний внутрішній діалог, а гра з іншими дітьми, а також з батьками, дідусями, бабусями, сестрами, братами або друзями є комунікацію, обмін інформацією та досвідом. Важливо, щоб у дитини була можливість і для того і для іншого.
Будуємо шалаш.
Будиночки в дитинстві будували, напевно, всі. Так, ви можете спорудити з дитиною будинок із табуреток, ковдр, подушок і коробок. В такій хатинці ви можете почитати книгу, придумати якісь історії, перекусити чи просто поговорити.
Таємничий виклик.
Знайдіть декілька предметів (це можуть бути особисті предмети, харчі або іграшки, проте переконайтесь, що вони мають різні текстури та розміри) та покладіть їх у наволочку для подушки. Заплющивши очі, дитина повинна засунути руку у наволочку та відгадати предмети. Хто правильно визначить найбільшу кількість предметів, той виграє!
У пошуках скарбів.
Хочете, щоб ваші діти витратили якомога більше енергії, бавлячись в ігри? Сховайте мішечок або коробку з частуваннями десь у помешканні або за його межами. Запишіть назву місця, де ви сховали «скарб», великими літерами на папері, а потім обережно розірвіть його на окремі літери. Сховайте папірці з літерами в різних куточках помешкання. Нарешті, спонукайте дітей вирушити на пошуки (можете дати їм декілька підказок), а потім подивіться, скільки часу в них піде на те, щоб зіставити літери в потрібному порядку й знайти скарб.
У пошуках скарбу.
Намалюйте на аркуші А4 карту, наприклад, дитячого майданчика з позначенням «Скарб». Поки дитина не бачить, заховайте в цьому місці маленький сюрприз. Лист з картою порвіть на рівні частини (наприклад, на 4 або 6). Придумайте змагання, як дитині заслужити фрагмент карти, наприклад, загадуйте загадки. Після того, як маленикий шукач скарбів збере всі частини карти, він зможе їх зкласти і знайти ваш сюрприз.
Домашній квест.
Сьогодні популярні так звані квест-кімнати. Можливість потрапити в незвичайні умови, розгадати загадки, пройти випробування, розкрити таємниці і виграти приз. Зіграйте в полювання за скарбом вдома! Сховайте предмети в квартирі, розмістіть підказки, нескладні ребуси — домашнє дозвілля перетвориться в відмінну пригоду, справжнє задоволення для всього сімейства. Частиною завдання може бути пазл, нескладна головоломка, міні-кросворд.
Дотепна гра з підручними засобами.
Круті ігри для всієї родини не вимагають дорогого приладдя. Навіть простий туалетний папір можна використовувати для величезної кількості розваг. Пограйте з дітьми в лікаря, накладаючи хворому пов’язку із туалетного паперу. Або перевтілюйтеся в страшного зомбі, у мумію на Геловін або в чарівного сніговика на Новорічні свята, обмотуючись туалетним папером із ніг до голови.
Велетні та гноми.
Ця весела розвага вимає зосередженості та уважності. Дорослий ведучий по черзі називає слова «велетні» і «гноми», постійно прискорюючи темп, а гравці повинні зображати відповідних героїв, стаючи навшпиньки або присідаючи. Якщо гравець помиляється, він вибуває з гри. Ведучий намагається заплутати учасників, для чого може називати слова з різною інтонацією («велетні» — грубо, а «гноми» — тоненьким голосом) і в певний момент говорити навпаки.
Вгадай.
Зав’язати дитині очі шарфиком і давати у руки по черзі різні предмети: м’яку іграшку, м’яч, тарілку, зернятка, книгу тощо. Завдання дитини — вгадати на дотик, що у нього в руках. Ускладнити гру можна, якщо вгадувати речі по запаху або, наприклад, за смаком.
Утримай сірники.
Покладіть на стіл п’ять сірників і спробуйте взяти один із них великими пальцями. Тепер підніміть другий сірник двома вказівними пальцями. Тепер третій — двома середніми пальцями. Потім четвертий — двома безіменними. І, нарешті, п’ятий — двома мізинцями. Хто упустив сірник, залишає гру!
Сірникова картинка.
Кожній дитині видайте сірники (скільки бажаєте — коробку, коробку на двох, коробку на всіх тощо). За командою учасники починають викладати із сірників картинку на тему, задану ведучим. Це може бути своє ім’я, прізвище, зображення якої-небудь тварини, смішного сюжету («Тато спить», «Автоперегони», «Троє поросят» тощо). Виграє той, хто упорався швидше при простіших завданнях), або той, у кого вийшла найоригінальніша сірникова картинка (складніші завдання).
Скільки сірників?
Візьміть сірникову коробку і покладіть у неї два сірники. Потрясіть коробку і запитайте у дітей, як вони вважають, скільки сірників зараз лежить у коробці. Діти також можуть потрясти коробку, потримати її в руках. Але відкривати коробку може тільки ведучий. Отже, тепер ви відкриваєте коробку і даєте дітям можливість перерахувати сірники. Перемагає той, хто назвав максимально близьку до правильної кількість. Тепер можете ускладнити завдання: відвернувшись від дітей, додайте декілька сірників. Нехай діти знову відгадують їх кількість.
Великі «Хрестики-нулики».
Можна грати в цю гру не тільки на папері. А де? На столі, якщо у вас клейонка в клітинку. На підлозі, якщо там укладена квадратиками плитка. Хрестики і нулики можна не малювати, а домовитися з малюком, що гратимете ви каштанами і камінчиками, ґудзичками і шишками. Будь-яка гра, навіть якщо вона набридла, після додавання яких-небудь нових деталей знову зацікавить дітей.
Лабіринт.
На підлозі за допомогою крейди або мотузка обмежте траси, по яких ітимуть діти. Для маленьких дітей завдання буде простим — пройти по лабіринту і не наступити на мотузок або лінію. Для дітей старшого віку завдання можна ускладнити. Дітей об’єднати у пари. Тому гравцеві, який проходитиме лабіринт, зав’язати очі, а його напарник повинен подавати чіткі команди — куди повернути, де зупинитися.
Стрибки по цифрах.
На картонках намалюйте великі цифри і розкладіть їх на підлозі на такій відстані, щоб дитина могла перестрибнути від однієї до іншої. Попросіть дитину стрибнути, наприклад, на цифру 2, потім на цифру 7, потім на 1, потім на 4 тощо. Завдання можуть бути будь-якими: стрибати по порядку, стрибати тільки по парних числах, складати, наприклад, подумки 2 і 1, стрибати на цифру 3. До речі, у цю гру можна грати і на вулиці, тільки цифри тоді пишіть крейдою на асфальті.
Холодно-гаряче.
Грати можна в кімнаті. Один з учасників виходить за двері, а решта дітей ховають який-небудь предмет і звуть ведучого. Його завдання — знайти цей предмет, а решта гравців повинні підказувати йому де знаходиться цей предмет словами — «Холодно», «Гаряче», «Тепло», «Дуже гаряче». Як тільки ведучий наближається до предмета — треба говорити — «Тепліше», віддаляється — «Холодніше».
Креативна аплікація з газет, журналів, розсилок.
Розміщені в них яскраві ілюстрації вирізайте маленькими ножицями, клейте на великий аркуш паперу, створюючи оригінальні картини. А для повторення алфавіту (російського, українського, німецького, французького, англійського) аналогічну процедуру проробляти з буквами. Важливо, щоб у творчому процесі взяли участь якомога більше членів сім’ї. Незвична гра сприяє розкриттю інтересів і талантів дитини, що підросла.
Кулінари.
Уявіть, що вас запросили на царський бенкет. Там на столах були різні частування, але все на букву К. Протягом 5 хвилин кожна команда(папа, мама, дитна) на листках паперу записує можливі страви. Скільки перераховано страв — стільки балів одержує кожна команд.
Ці веселі ігри для дому є доказом того, що чим простіша гра, тим веселіше. Після такої метушні прибирання неминуче. Однак, якщо прибирати всією родиною, це не займає багато часу. Для мотивації учасників на початку гри можна домовитися, що команда, котра програє, буде відповідальна за прибирання!